Посію я конопельки
Зелененькі та дрібненькі.
Чи всім людям така біда,
Чи лиш мені, молоденькій?

Як всім людям така біда —
Перестану журитися,
Як лиш мені, молоденькій, —
Піду в море топитися.

— Не топися, дівчинонько,
Марне душу свою згубиш,
Скажи, скажи щиру правду,
Кого ж бо ти вірно любиш?

— Нікуди я не ходила,
Нікого я не любила.
Якби була хоть два роки
Дівчиною походила.

Мене мати годувала,
Поповичу готувала.
Поповичу готувала,
А за наймита віддала.

А в наймита чорна шия,
Треба її шарувати.
Бідна ж моя головонько,
А де ж того піску взяти?