Покотилася сніжная грудка.
Не була ж тото сніжная грудка,
Але ж то була наша братова.
Наша братова на йм’я Маріка.
Горі ходила, ключі носила,
Ключі носила, все золотила:
— Ой ви, ключики, ви є золоті,
Ой не гриміте та й не дудніте,
Мого милого та й не будіте.
Бо мій миленький дуже трудненький,
Зночі звечера й а з ловів прийшов,
Й а вбити убив аж дев’ять лисів,
Аж дев’ять лисів, десяту куну,
Десяту куну матці на хвалу,
Матці на хвалу, на зарукав’я!

Покотилася сніжная грудка
А вкотилася у нові двори.
Не є ж бо тото сніжная грудка,
Але є тото файна дівчина,
Файна дівчина на ’мня Анниця.
Вна собі сидить, думку думає,
Братчика з войська ся надіває.
Братчик з войська йде, три дарі несе,
Три даруночки ще й чоботочки:
Перший дарунчик — золотий вінчик,
Другий дарунчик — срібний перстінчик,
Третій дарунчик — шовків поясок,
А чоботочки — до гуляннячка.