Під вікном колядник трясеться,
А в коцюбнику дві баби скубеться.
Дивися-но, коцюбе,
Котра котру поскубе
За квашу!
А в печі пироги кипіли,
Там мої оченьки сиділи.
По одному витягав,
По два, по три полигав
До кришки.
Послали мене на гору по сало,
Що від банта високо звисало.
А я сала не дістав,
З драбинкою з гори впав
На сіни.
Слухають мої, щось у сінях трісь-трісь!
А я кажу: — То я з гори зліз-зліз.
Кличуть мене до хати,
Я не можу устати —
Забився.
Вже колядники із святом віншують,
Бо пироги носом вони чують.
А пирогів тих нема,
Болить мене голова
Від скоку.
Виходять мої у сіни із хати,
Бо колядників треба відправляти.
Помаленьку я устав,
Кусок сала все ж дістав,
Виніс їм.
А колядники тому були раді:
Не ждали такої награди,
Взяли сало у мішок,
Де повно було пляшок,
Й подались.
В сусіда коляда вже грає,
Її «береза» міцно затягає.
Пирогів же повен міх,
Колядників чути сміх
Веселий.