Ой чиє то поле
Пожато скоро?
Ой люлі, люлі, пожато скоро!
Павлове поле
Пожато скоро,
Женцями молодими,
Серпами золотими.
Ой люлі, люлі, серпами золотими!
Жито пожали,
Снопи пов’язали
І в копи поклали.
Ой люлі, люлі, і в копи поклали!
Ой чиї ж то жені
Позбирали жмені?
Павлові жені
Позбирали жмені.
Ой люлі, люлі, позбирали жмені!
Ой чиї ж то жені
Погубили жмені?
— Михайлові жені
Погубили жмені.
Ой люлі, люлі, погубили жмені!
Ой чиє ж то поле
Заржавіло стоя?
— Михайлове поле
Заржавіло стоя.
Ой люлі, люлі, заржавіло стоя!
Женці всі кривії,
Серпи луб’янії.
Жита не пожали
І кіп не поклали.
Ой люлі, люлі, і кіп не поклали!