— Ой умру, мати, умру через чар-чаровину,
Через чар-чаровину, через дочку вдовину.

— Не вмирай, мій синочку, та посадим садочок,
Та посадим садочок задля вдовиних дочок.

Ой всі дівчата прийшли, а вдовиної немає,
А вдовиної немає, моє серце умліває.

— Ой умру, мати, умру через чар-чаровину,
Через чар-чаровину, через дочку вдовину.

— Не вмирай, мій синочку, та поставим шиночок,
Та поставим шиночок задля вдовиних дочок.

Ой прийшли всі дівчата та до коршми гуляти,
А вдовиної немає, серце моє умліває.

— Ой умру, мати, умру через чар-чаровину,
Через чар-чаровину, через дочку вдовину.

Ой позволь, позволь, мати, та й про жарти вмирати,
Чи не прийдуть дівчата та мерця цілувати.

Ой прийшли дівчата та й мерця цілувати,
Та й мерця цілувати, з ними і вдовина дочка.

А той син не дивився та із лавки скотився,
Та із лавки скотився, та й за шию вчепився.

— Ой вари, мамо, пиво, бо буде людям диво,
Та благослови, мати, у вдови дочку взяти.

— Благословляю, сину, та вдовину дитину,
Та вдовину дитину та за вірну дружину.