Ой ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
А на тобі, дубе, два голуби гуде,

А третя голубка на версі воркоче.
Любив козак дівчиноньку, покидати хоче.

— Коли б же я знала, а що він покине,
То я б свої брови та їй позолотила.

То я б свої брови та й позолотила,
Свою головоньку шовком прикрасила б.

Я б перед ним стала так, як тая пава,
Своє личко біле слізоньками вмила б.

— Ой я поїду в далеку країну,
Я ж тебе, дівчино, навіки покину.

— Ой щоб же я пава, то я б крильця мала,
Я б тую країну кругом облітала б.

Я б тую країну кругом облітала,
Я свого милого по шапці впізнала б.

Ой хоч не по шапці, то по козирочку,
Стан високий, личко біле, брівки на шнурочку.