Ой коло кілочка там сиділа квочка,
Гей-ля-подоля, там сиділа квочка.
Там сиділа квочка на двох яєчках,
Гей-ля-подоля, на двох яєчках.
Висиділа квочка та й двоє курчаток,
Гей-ля-подоля, та й двоє курчаток.
Й а перше курчатко — Гануся-дитятко,
Гей-ля-подоля, Гануся-дитятко.
Й а друге курчатко — Гаврилко-дитятко,
Гей-ля-подоля, Гаврилко-дитятко.
Ой на Ганусині золотий віночок,
Гей-ля-подоля, золотий віночок.
А хто ж їй купив? Андріїв синочок,
Гей-ля-подоля, Андріїв синочок.
Ой на Гаврилкові вишита сорочка,
Гей-ля-подоля, вишита сорочка.
А хто ж йому вишив? Докіїна дочка,
Гей-ля-подоля, Докіїна дочка.
Похвалився Гаврилко своєю Ганусею,
Гей-ля-подоля, своєю Ганусею:
«А моя Гануся добра господиня,
Гей-ля-подоля, добра господиня.
Штири купи сміття в хаті, ще й п’ятая скриня,
Гей-ля-подоля, ще й п’ятая скриня».
Ой каже Гануся до свого Гаврилка,
Гей-ля-подоля, до свого Гаврилка:
«Купи мені візочок ще й рябу кобилку,
Гей-ля-подоля, ще й рябу кобилку.
Най вивезу сміттячко на попову нивку,
Гей-ля-подоля, на попову нивку,
Бо попова нивка сім літ не родила,
Гей-ля-подоля, сім літ не родила.
Як вивезла сміттячко, пшениченька вродила,
Гей-ля-подоля, пшениченька вродила.
Тепер же я з Гаврилка хазяя зробила,
Гей-ля-подоля, хазяя зробила».