Ой зозуленько дібрівна, дібрівна,
Не куй раненько в діброві, в діброві,
А закуй же ти в коморі, в коморі.
Моя матінка старая, старая,
І ще до того чужая, чужая.
Ой каже мені робити, робити:
На гору камінь точити, точити.
А я поточу на місто, на місто,
Куплю дівонькам намисто, намисто.
А парубонькам вегиру, вегиру,
Та на їх шию тяжиру, тяжиру.
А Іванові перстенець, перстенець,
Бо він найкращий молодець, молодець.
Пішов Іваньо до пана, до пана:
— А я, пануньо, найстарший молодець,
З мене дівоньки здіймили перстенець.
— Що ж я тобі та винен, та винен?
Ти сі, молодий, женити повинен.