Ой закувала сива зозуля по лугу,
Ой занудила молода Марися по дому:
Ой одведи мене, мій миленький, де-с мя взяв,
Ой бо вже той мій віночок та й зав’яв.
Ой ти не бійся, моя милая, не зв’яне,
Єсть в мене мати, єсть в мене рідная — догляне!
Принеси, мила, водиці з криниці,
Ой покропи си свої віночки з рутиці.