Ой дай, боже, до покрови дожити,
Щоб у свого хазяїна та рощот получити.

Полягали хлопці спати, помолившись богу.
— Ой вставайте, миле браття, дав нам бог покрову.

Повставали хлопці рано, сумочки забрали,
Сумочки забрали та й у Польщу подрали.

Пишуть бассарабці та й у Польщу дрібні листи:
— Верніться, наші хлопці, та будете рибку їсти.

— Не вернемось, не вернемось, щоб ви того не діждали!
Ви нас через літо все кандьором годували.

Хвалилися наші хлопці у Херсон ідучи:
— Будемо топтати з китайки онучі.

Що будем топтати чоботи-сап’янці,
А вони доробились — видно п’яти й пальці.

А прийшов додому: — А відчини, жінко, двері.
Жінка відчиняє, милого питає:

— Де був через літо, що не було чутки й звістки,
А прийшов додому готовий хліб їсти.

— Не нарікай, мила, так дуже на мене,
Як я весну почую, та й знов помандрую.

— Коли буде весна, тоді будеш мандрувати,
Де був ціле літо, туди іди зимувати.