Ой вишенька, черешенька у саду,
Гей, породила мене мати на біду..

Породила мене мати на біду,
Гей, та віддала за п’яницю молоду.

А п’яниця-недбайлиця в коршмі п’є,
Гей, а як прийде додомочку, жінку б’є.

— Не бий мене, мій миленький, хоть удень,
Гей, та не сміши челядоньки і людей.

Не бий мене, мій миленький, уночі,
Гей, докучило ж під стріхою стоячи.

Під стріхою горобчики чиркотять,
Гей, та на моє біле тіло порошать.

Та на моє біле тіло порошать,
Гей, вони ж мені карі очі затрусять.

Приїхали жандароньки у мій дом,
Гей, та й узяли миленького на вибор.

Ой узяли миленького, узяли,
Гей, назад йому білі ручки зв’язали.

— Чи жаль, доню, що нелюбонька взяли?
Гей, ой чи жалко, що не міцно зв’язали?

— Не жаль, мати, що нелюбонька взяли,
Гей, тільки жалко, що не міцно зв’язали.

Як вирветься превражий син, утече,
Гей, не раз, не два головоньку натовче.