Вітрець віє, повіває
І ворітечка поторкає.
Я думала, що то вітрець віє,
А то свекорко з торгу їде.
— Одчинися, невісточко,
Одчинися, медведице!
Я ворітечка одчиняю,
Слізками личко умиваю.
Вітрець віє, повіває
І ворітечка поторкає.
Я думала, що то вітрець віє,
А то свекруха з торгу їде.
— Одчинися, невісточко,
Одчинися, похмурнице!
Я ворітечка одчиняю,
Слізками личко умиваю.
Вітер віє, повіває
І ворітечка одчиняє.
Я думала, що вітрець віє,
А то мій милий з торгу їде.
— Одчинися, миленька,
Голубонько сивенька!
Я ворітечка одчиняю,
До милого промовляю:
— Я тобі, милий, миленька
І голубонька сивенька,
А твому батеньку — медведиця,
А твоїй матері — похмурниця.
— Не уміла, мила, згадати,
Що мому батеньку одказати,
Мому батеньку, а свому свекорку,
Моїй матеньці, а своїй свекрусі:
У нас медведиця в лісі буває,
А похмурниця — чорна хмаронька.