Як захотів мужичок міщаночку взяти,
Та зробив їй новий серп, та щоб пішла жати. (Двічі)

— А я зроду не жала і жати не буду,
Напни мені халабуду, я лежати буду! (Двічі)

Ой ти знав, нащо брав міщаночку з міста,
Я не їла і не буду гречаного кіста! (Двічі)

Як пішов мужичок у поле й орати,
Його жінка чорнобривка — у шинок гуляти. (Двічі)

Оре, оре мужичок, на шлях поглядає.
Чужі жінки обід несуть, а його немає! (Двічі)

Іде з поля мужичок та постогнуючи,
Його жінка з шинку йде та й вигукуючи! (Двічі)

Як прийшов мужичок, сів та й оддихає,
Його жінка серед хати ногами махає. (Двічі) 4

— Ой здорова, моя мила, ой що ти робила?
Чи ти мені вечеряти борщу наварила? (Двічі)

— Ой ти був у полі, а я була в місті,
Яка ж тобі вража мати зготовила б їсти? (Двічі)

На полиці лежить сухар миша не доїла,
А під лавкою капуста та вже й побіліла!
Четвертая неділенька, як вона й кипіла!

Ой мій милий, милесенький, ввольни ж мою волю —
Та поскачи гайдука та й передо мною! (Двічі)

Дурний мужичище узявсь у бочище:
— Подивися, моя мила, який гайдучище! (Двічі)

— Дивітеся, добрі люди, й а що з того буде?
Як я свого мужика та навчила гайдука. (Двічі)

Не пивши, не ївши скаче іздурівши!
Била жінка мужика, пішла й позивати,
Присудили мужика ще й жінку прохати. (Двічі)

Стоїть мужик у порога та й шапочку знявши,
А перед ним його мила ще й у боки взявши.
Отак воно усім бува, а хто жінок слуха! (Двічі)