Чом не шумиш, луже,
Зелений байраче,
Ой чом не тікаєш,
Шевченку Тарасе?

За тобой женуться
Воріженьки злії,
Воріженьки злії —
Солдати лихії.

Хочуть вони тебе
Та в полон забрати,
У полон забрати,
Приділить в солдати!

Ой тікав Шевченко
Битими шляхами,
А за ним солдати
З гострими штиками.

Спіймали Шевченка,
До Сибіру гонять;
Люди всі ридають,
А їх вон відгонять.

«Ой не плачте, люди,
Ридом не ридайте,
Та беріте зброю,
Та мене спасайте».

Ой узяли зброю.
Солдатів побили,
Солдатів побили,
Шевченка пустили.