Черчик любий, черчик ладний,
На черчику пас єдвабний,
На черчику черевички,
Бо сам черчик невеличкий.
Летів пташок по улиці
Та й залетів до пивниці,
Випив собі склянку вина:
Ой тепер то моя мила.
А ви, хлопці, поспішайте,
Кожний пари си шукайте,
Най ся лишить красавиця:
Чорні очі, білі лиця.

А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.
Ой черчику та голубчику,
Скажи мені усю правдоньку:
Кому воля, кому ніт волі
Та й по уличці ходити?
— А дівонькам уся воленька
Та по уличці ходити:
За биндочку та на уличку,
За віночок та й у таночок.
А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.
— Ой черчику та голубчику,
Скажи мені усю правдоньку:
Кому воля, кому ніт волі
Та й по уличці ходити?
— Парубонькам уся воленька,
Та й по уличці ходити.
За дудочку та й на уличку,
За жупанчик та й у танчик.
А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.
— Ой черчику та голубчику,
Скажи мені усю правдоньку:
Кому воля, кому ніт волі
Та й по уличці ходити?
— Молодицям нема воленьки
Та й по уличці ходити:
Бо у запічку дитя кричить,
А на печі воркотун бурчить.
А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.
А у печі та куліш кипить,
Під порогом порося скіргучить.
Дитя каже: — Нагодуй мене,
Воркун каже: — Поцілуй мене;
Воркун каже: — Поцілуй мене,
Куліш каже: — Помішай мене.
А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.
Куліш каже: — Помішай мене,
Порося каже: — Дай мені їсти.
Порося каже: — Дай мені їсти,
То не буду під поріг лізти.
А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.
Взяла дитя погойдала,
Взяла куліш помішала;
Поросяті та й дала їсти,
То не буде під поріг лізти.
А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.
А воркуна коцюбою,
А він під піч головою.
— Ото тебе поцілую,
Ото тебе нагодую!
А сам ходить по камінчикові,
Коня водить та по черчикові.