Тече вода каламутна.
— Мила моя, чого-сь смутна?
— Я не смутна, лем сердита,
Через тебе-м зночі бита.
— Я не смутна, лем сердита,
Через тебе-м зночі бита.

Била мене мамка зночі
За Йванкові карі очі,
Ще й казала — буде бити,
Щоб Йванка не любити.
Ще й казала — буде бити,
Щоб Йванка не любити.

А я Йванка так любую,
Де ся стріну, там цілую.
Ой Іванку, серце моє,
Не є таких, як ми двоє?
Ой Іванку, серце моє,
Не є таких, як ми двоє?

Мамко моя, зроб ми дащо,
За Іванком дуже тяжко.
Мені мати ворожила —
Взяла тичку та й набила.
Мені мати ворожила —
Взяла тичку та й набила.

Мамко моя солоденька,
І ти була молоденька,
Ти ходила так за няньком,
Як я тепер за Іванком.
Ти ходила так за няньком,
Як я тепер за Іванком.

Тобі було добре, мати,
Між своїми вибирати:
Ти любила мого нянька,
Я люблю чужого Йванка.
Ти любила мого нянька,
Я люблю чужого Йванка.

Ой якби ми в’єдно жили.
Нам би люди завиділи,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.

Тече вода коло села,
А дівчина вже весела:
Любилися, кохалися —
Через рочок побралися.
Любилися, кохалися —
Через рочок побралися.

Тече вода каламутна.
«Мила моя, чого-сь смутна?»
«Я не смутна, лем сердита:
Через тебе-м зночі бита.
«Я не смутна, лем сердита:
Через тебе-м зночі бита.

Била мене мамка зночі
За Йванкові карі очі,
Ще й казала — буде бити,
Щоби Йванка не любити.
Ще й казала — буде бити,
Щоби Йванка не любити.

А я Йванка так любую,
Де ся стріну, там цілую,
Ой Іванку, серце моє,
Не є таких, як ми двоє!
Ой Іванку, серце моє,
Не є таких, як ми двоє!

Мамко моя, зроб ми дащо,
За Іванком дуже тяжко.
Мені мати ворожила —
Взяла тичку та й набила.
Мені мати ворожила —
Взяла тичку та й набила.

Мамко моя солоденька,
І ти була молоденька,
Ти ходила так за няньком,
Як я тепер за Іванком.
Ти ходила так за няньком,
Як я тепер за Іванком.

Тобі було добре, мати,
Серед своїх вибирати:
Ти любила мого нянька,
Я люблю чужого Йванка.
Ти любила мого нянька,
Я люблю чужого Йванка.

Ой якби ми в’єдно жили,
Нам би люди завиділи,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані».

Тече вода коло села,
А дівчина вже весела:
Любилися, кохалися —
Через рочок побралися.
Любилися, кохалися —
Через рочок побралися. *

«Тече вода коло млина,
Мамко моя, я не винна,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані».

* Співається також так:

Тече вода коло села,
А дівчина вже весела:
— Любимося, кохамося,
Через річок побрамося.
— Любимося, кохамося,
Через річок побрамося.