Проводжала раз дівчинонька
Свого милого в УПА —
Коня веде, зброю несе,
В руці хустка вишита.
Коня веде, зброю несе,
В руці хустка вишита.

Шовком хустка мереженая,
Щоб старостів пов’язать:
«Візьми її, мій соколе,
Будеш мене споминать.
Візьми її, мій соколе,
Будеш мене споминать.

На постою, чи у бою
Друзів своїх бережи!
Гори, луги та оселі
Від ворогів захисти!
Гори, луги та оселі
Від ворогів захисти!»

Україно, рідна ненько,
Тобі вірно присягнем,
Що за волю, кращу долю
В бій завзятий ми підем.
Що за волю, кращу долю
В бій завзятий ми підем.