Гей! На Далекому Сході на просторі,
Там, де чайки скиглять в морі,
Люди там про нове життя дбали,
А землі ті одвічно корейськими взивались.
Гей! Країна у них багатюща,
На злото, нафту й вугілля плодюща,
Та і скотарство споконвіку процвітало,
Що у панів заокеанських заздрість викликало.
Гей! І не могли пани спокійно це вбачати,
Не давали їм багатства тії спати,
А хоч про мир вони багато говорили,
Да прості люди їм не йняли віри.
Гей! Да у неділю рано-пораненьку,
Ще не світило сонце на земельку,
То не чорнії круки під небом літали —
То ж пани заокеанські військо собирали.
Гей! І не громи у небі гуркотіли,
І не чорні хмари гори вкрили,
А то ж заокеанські орди панські
Да на Корею вільну налетіли.
Гей! Густим димом, як туманом, землю вкрили,
Міста й селища корейськії палили,
І не свіча долину освітила —
А то ж земля, полита кровію, горіла.
Гей! Засурмили кругом трубоньки срібнії.
Почали сідлати люди коники стальнії,
Да як ударили з усіх країв корейські люди —
Тут же вам, загарбникам, і могила буде!
Гей! Навіки будете ви знати й пам’ятати,
Як на землі людей вільних нападати!..