Сидить бідний робітник
Та й думку гадає,
Як то він у панській Польщі
Жити далі має.
У школу нас не пускають,
З робіт виганяють —
Нехай бідні робітники
З голоду вмирають.
Нащо, мовляв, робітнику
Чогось си учити,
Краще йому панів буде
Повозом возити.
А як буде панські коні
Гарно доглядати,
То за теє собі їсти
Буде діставати.
А которі робітники
Ще правди шукали,
То за то їх у тюрму
Всіх позамикали.
Лише брати їх зі сходу
Всіх повизволяли.
Прийшла влада робітників —
Панів розігнала!
Землю людям найбіднішим
Всю пороздавала.
Дала землю, дала волю.
Стала нас учити,
Щоби легше працювати,
А гарніше жити.
Один стає кондуктором,
Другий машиністом,
Третій учиться найкраще —
Він буде танкістом.
Отворили нам всі школи,
Просять заходити,
Щоби там си научити,
Як маємо жити.
Учать робітників,
Як то треба працювати,
Щоби мати на все час,
Також одпочити.
І селянин має жити
Хороше й щасливо,
Він не робить на панів,
Як то ся водило.
І так наша Галичина
В щастю проживає,
Любить свою Батьківщину,
Владу поважає.