Полно, братці, тоскувати —
Лучче пісню заспівати.
Заспіваймо сильно, хвацько
Про життя своє солдатське;
Як ми в лагерях стояли,
Много горя ми прознали,
Хоч і горя [ми] прознали
Та француза [ми] узяли;
Як взяли його на пушку, —
Збили його на галушку;
Як взяли його в ружйо, —
Змолотили на багно;
Як взяли його в штики, —
Покотив він і рожки!
Ой тікав же він, тікав,
До Парижа не попав;
До Парижа не попав,
В лісі темнім ночував,
А там птиця ночувала,
Громко-громко закричала,
Громко-громко закричала,
Бонапарта ізлякала.
Бонапарт тоді піднявся,
Дев’ять день тоді тікав,
Знов в Париж не міг попасти,
А злетів, щоб к чорту впасти.
«Ось зробила що з меня
Да Російськая земля!»