По горі, горі там горять огні...
Не огні то горять, то Маруся ходить,
Біле ложе стеле, до його говорить:
«Ложе ж моє, ложе, хто ж на тебе ляже?
Коли б же я знала, що мій милий ляже,
То я б настилала перин та подушок,
Під головки клала мякенький кожушок;
Коли б же я знала, що мій нелюб ляже,
То б я настилала тернини, шепшини,
Наклала б я йому й у головки каміння».