Ой наступила та чорна хмара
На козацький край...
Ой то не хмара — вража навала
Йшла в наш тихий рай.

Зайди-чекісти, хижі нацисти,
Ще й нещасний лях
Від хліба — солі, рідної волі
Йшли нас визволять.

Ворог грабує, палить, мордує
І в ясир веде...
Хто ж за Вкраїну проти руїни
В бій нас поведе?

«Ой не журися, рідная мати,
Ще нам не кінець!» —
За рідну волю кличе до бою
Бульба — Боровець.

Ми ще розвієм чорнії хмари,
Безпросвітну ніч:
Вся наша сила, наша надія —
Це Поліська Січ!

Ой загриміли визвольні громи,
З ночі стався день —
Це Тарас Бульба, батько — отаман
Січ у бій веде.

Ой не забудуть рейхскомісари,
Ні політруки,
Як за свободу свого народу
Йшли поліщуки.

Ой не загине вічная слава
Про нашу УПА!
Рухне навіки вража комуна —
Червона Москва.

Ой не забудьте нашої Січі,
Німці і москалі!
Ми ще поставим жовто-блакитний
На самім Кремлі!