Останній привіт тобі, мила,
З-за ґрат, з-за решітки я шлю,
Бо завтра, бо завтра, дівчино,
Ти знаєш, на що я тут жду.

Розвіялись мрії кохання,
Хоч, може, і, може, не всі.
Чи тямиш слова ті останні:
«Вкраїно, життя — лиш тобі!»

Поїдем в далекі табори,
Хоч важко там буде тобі...
А прийдуть дні горя, неволі,
Ти вернешся знов до сім’ї.

А я із друзями останусь
На сторожі рідних гробів
І духом вітатиму волю,
Що прийде на вістрях мечів.

А як вже народ відспіває
Всенародне свято весни,
Тоді, моя мила, в молитві
Про душу мою спом’яни.

Прохання ще маю до тебе!
Як мати моя ще жива,
Скажи їй, дівчино, від мене
Такії останні слова:

«Я, мамо, під кнутами ката,
Своєї душі не зламав!
Хоч стали судити прокляті,
Пощади життя не благав.

Спокійно я ждав ті хвилини,
Коли на розстріл поведуть.
Ох, мамо, це все для Вкраїни!
Не жаль мені біль цей забуть».