Ой як мав я двадцять літ,
Зав’язали мені світ.
Взяв я собі вдовицю —
Стару бабу Марисю.

Стара баба Марися
Ніц не робить — свариться:
— Неси води, неси дров,
Бо я хора, ти — здоров!

Ой коби ми до тепла,
Бо вже стара допекла,
Всучу я їй мотузок
Та й поведу на торжок.

— Купіть, купіть — дуже красна:
Нема зубів, одні ясна!
Купці ходять оглядають,
Бо вже бабу добре знають.

Баба каже: «Хочу пити!»
Купив я їй оковити.
Як ся баба напила,
То й ногами протягла.

— Слава ж тобі, Йсусе Христе,
Не буде ня баба гризти,
Слава ж тобі, святий царю,
Що вже баба на цвинтарю.

А я бабу поховав,
Ще й ногами притоптав:
— Лежи, лежи, бабусю,
Я вже маю Ганусю!