Ой хотів же та пан Супрун
Та слави зажити,
Веде військо під Очаків,
Велить турка бити.
Били турка денно, нічно
І храбро ступали,
А в середу пораненьку
З Кубані рушали,
А восьмої неділеньки
У Варшаві стали.
А в неділю пораненьку
Коник розігрався,
А к вечеру наш пан Супрун
В неволю попався.
Над річкою над Дунаєм
Орли загравали,
А козаки отамана
З неволі дістали.
Над річкою над Дунаєм
Короговка в’ється,
Ой там-то наш та пан Супрун
З татарином б’ється.
Над річкою над Дунаєм
Короговка має,
Десь нашого та Супруна
На світі немає.
Ой не стріли громовії —
Гармати ворожські
Напирають на козаків,
Та на запорожців.
«Бийте, бийте та Супруна,
Пана коменданта,
Бийте, бийте — не жалуйте
Хоч рідного брата!»
Ой не орла, не сокола
Збираються вбити, —
Ой то ж пана та Супруна
Ведуть загубити.
«Ой не ведіть мене, братця,
В глибоку долину,
Ой поведіть мене, вороги,
На високую могилу:
Нехай буде знати Україна,
Де пан Супрун згинув».