Ой там на горі, там на високій,
Там, де дубовий хрест стоїть,
А під хрестом тим — зелена рожа,
Зелена рожа, білий цвіт.
А під хрестом тим — зелена рожа,
Зелена рожа, білий цвіт.

Ой то не рожа, то не зелена
І то не рожі білий цвіт,
То тії сльози, сльози дівочі,
Що вона плаче день і ніч.
То тії сльози, сльози дівочі,
Що вона плаче день і ніч.

Ой там, на горі, там на високій,
Там, де дубовий хрест стоїть,
А під тим хрестом там стрілець вбитий,
Біленьким снігом прикритий.
А під тим хрестом там стрілець вбитий,
Біленьким снігом прикритий.

Прийшла до нього миленька його
Та й починає плакати:
«Вставай, вставай же ти, мій миленький,
Щось тобі маю сказати».
«Вставай, вставай же ти, мій миленький,
Щось тобі маю сказати».

«А я не встану, ти, моя мила,
Бо я не можу вставати —
На руки рани, серце зболене
І я тут маю вмирати.
На руки рани, серце зболене
І я тут маю вмирати».

Як несли його та й до церковці,
Там поставили на стілець,
Дівчина вклякла перед престолом:
«Благословіть нас тут, вітець.
Дівчина вклякла перед престолом:
«Благословіть нас тут, вітець».

«Благословіть нас, батьку і мати,
Вся молодого родина,
Бо я жива йду з ним у могилу,
Я його вірно любила.
Бо я жива йду з ним у могилу,
Я його вірно любила».