Ой судома, пане-брате,
Судома, судома!
Нема в мене снопа жита
Ні в полі, ні дома.
Було в мене, пане-брате,
Жито да й зелене, —
Наїхали вражі пани
Забрали у мене.
Як пішов же я до пана
Поминатись плати,
То він мене набив добре
Да ще й випхав з хати.
А як стали поліськії
Панки заїздити, —
Так же стали наші люди
Панщину робити.
Ходив же я в понеділок,
Ходив у вівторок,
А вже ж мені показалось,
Що вже неділь сорок.
А в неділю пораненько
У всі дзвони дзвонять. —
Отамани з козаками
На панщину гонять.
«З ціпом, з ціпом, вражий сину,
З ціпом молотити,
Бо як прийдеш до випасу,
То ще будеш битий.
Сини з ціпом, сини з ціпом,
А батько з косою,
Стара ж мати — на лан жати
Рано із дочкою.
Ярини по півтори,
А озимі — копу».
Треба добре увихатись
Хоч якому хлопу.
Паровії, поєдинки
Високо ся носять,
Як свято або неділя,
То сировець возять.
А пішії небораки
Хати замітали,
Як свято або неділя,
З хатів повтікали.
А ті же то отамани
Мають в пана ласку:
З чоловіка беруть штани,
А з жінки запаску...
По всіх горах вітер віє,
А в долині тихо,
По всіх селах нема добра,
І в нас таке ж лихо.
Ой у нас же лихо, лихо
Та ще й трохи «га́разд»:
Як не вийдеш на панщину — .
Протягають зараз!
Єден бере за головку,
А другий за ніжки,
Третій же то стоїть з боку
Да маєть три різки.