Ой посіяла я хліб
На своєму полі,
Прийшли люди лихії —
Змішали хліб із кров’ю,
Ой змішали та й убили
Сина молодого.
Застогнало жито в полі,
Кров вся розлилася,
І річкою стало поле,
Як те Чорне море!
Ой козаки молоденькі
На конях вганяють,
Їхня доля молодая
Тут вся повмирає.
Запалили вони село,
Темне село стало;
Мати вийшла,
Двоє діток
На руках тримає,
Долю все ззиває.
Ой ти, голубе маленький,
Ой ти, сину молоденький,
Ой поїхав на війну, —
Більше не вернешся!..
Візьми, мати, жита жменю,
Посій його на каменю,
Коли жито теє зійде,
Тоді син твій з війни прийде.
«Ой не маю жита —
Вода змила,
Ой не маю сина —
Війна вбила»
Ой поховали сина
У полі на волі...
Жито все червоне,
Як той мак у полі.