Ой плавали утенята
По той бічок ставу ¹,
Сватай мене, козаченько,
Не вводь мене в славу!
— Що ти сама, дівчинонько,
По славоньці ходиш,
Що пізненько — не раненько
По улиці ходиш.
— Ой як мені, козаченько,
Раненько ходити?
Ти сам сидиш, мене держиш,
Велиш говорити.
— Не потурай, дівчинонько,
Моїй розмовоньці,
Держи розум ще й ум добрий
В своїй головоньці.
— Ой держала розум добрий
Та впустила в воду,
Не вповала на худобу,
Як на твою вроду.
Ані вроди, ні породи,
Ні третього — зросту,
Доведеться топитися
З високого мосту.