Ой пише, пише сотник Поволоцький
Та до кошового Харка листи:
«Ой прибудь, прибудь, кошовий Харку,
Та до моєї господи в гості!»
Ой говорила кошова Харчиха
Та своєму кошовому Харку:
«Не їдь, не ідь в тую Поволоку,
Бо покладеш там головку!»
Ой пише, пише кошовий Харко
Та сотнику в Поволоку:
«Ой не бути мені в гостях у тебе,
Та не буть, не бувати,
А велю я славним запорожцям
Та гармати готувати!»
Готуйте ви, славні запорожці,
Гармати на могилі,
Чи не уб’єм в Ізмаїлові
Лядської дитини.
Ой ударили славні запорожці
З громкої гармати, —
Не зосталось в Ізмаїлові
Ні одної хати.
Ой ударили славні запорожці
З різвої рушниці, —
Не зосталось в Ізмаїлові
Ні одної світлиці.
Говорила кошова Харчиха,
Що впадуть морози
На густії лози:
Ой поб’ють, поб’ють
Тебе, кошовий Харку,
Та турецькії сльози!
Ой я ж тії турецькії сльози
Хусткою повтираю,
Де заглядю в Ізмаїлові турка,
До ноги вирубаю!