Походження та примітки
ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ.
Друкується за зб. М. О. Максимовича «Украинские народные песни», стор. 105—106; перший відомий запис зроблено в Галичині в першій половині XVIII ст. (див. кн. В. М. Перетца «Заметки и материалы для истории песни в России», I — VIII, СПБ, 1901, стор. 31).
Пісня належить до кращих зразків української народної поезії. Більше ніж. півтора століття вона широко співається народом і друкується в численних пісенниках. Яскраве відображення знайшли тут оптимізм народу, його віра в перемогу над ворогами, властивий йому гумор (гумористичне змалювання Сагайдачного).
Героями пісні є два відомі своєю боротьбою проти султанської Туреччини і Кримського ханства козацькі гетьмани першої чверті XVII ст. Петро Конашевич-Сагайдачний і Михайло Дорошенко.
В ряді варіантів з’являються нові герої, як, наприклад, Дрогозденко, який «веде військо московськеє борозденько».
Дорошенко — гетьман (в 1625—1628 рр.) реєстрових козаків Михайло Дорошенко. Брав участь у походах проти кримських татар і турків, а також у селянсько-козацькому повстанні 1625 р. проти польської шляхти; обраний гетьманом, додержувався польсько-шляхетської орієнтації.
Сагайдачний — Петро Конашевич-Сагайдачний, гетьман реєстрових козаків, видатний керівник боротьби українського народу проти турецько-татарської навали; під його керівництвом було здійснено ряд вдалих походів, зокрема взято турецьку фортецю Кафа (1616). Сагайдачний спочатку додержувався угодовської політики щодо шляхетської Польщі; пізніше, виражаючи настрої мас, хотів перейти з козаками під владу російського уряду, для чого в 1620 р. посилав посольство у Москву.