Ой коню мій, коню, та золота грива,
Возьми мене, коню, де дівчина мила.

Їде козак, їде на чужеє поле,
Ой там сиротина пшениченьку поле.

Поле ж вона, поле, кукіль вибирає,
Вороному коню на межу кидає.

— Годі, сиротино, й годі працювати,
Хочу тебе, мила, хочу тебе взяти.