Ой виїхав із Гуманя
Козаченько Швачка,
Ох, сталася в тім Гуманю
Та й велика драчка.
Ой нуте, хлопці,
Славнії запорожці,
З коней та по долу!
Но не дайте ви ся
Вражим ляхам
На велику підмову,
А вражі ляшки
Розумні були
Та й способу дібрали, —
Злапали Швачку
Та й самотою
Та до Львова віддали.
Ах, лети, лети
Ти, чорная галко,
Та й на Січ рибку їсти;
Ой вже Швачки нема,
Вже ’го осадили
В самім риночку, в місті.
Ах, лети, лети
Ти, чорная галко.
Та на Січ рибку їсти;
Ой пише Швачка
До кошового
Та дрібненькеє листя:
«А де ж ваші, хлопці,
Славні запорожці,
Та воронії коні?»
«Ой наші коні
В ляхів на припоні,
Самі ж ми в окові».
«А де ж ваші, хлопці,
Славні запорожці,
Козацькі рушниці?»
«Наші рушниці
В ляхів у світлиці,
Самі ж ми в темниці».
«А де ж ваші, хлопці,
Славні запорожці,
Дорогії сукмани?»
«Ой наші сукмани
Ватаги забрали,
Самі ж ми пропали».
«А де ж ваші, хлопці,
Славні запорожці,
Чоботи саф’янці?»
«Наші саф’янці
Забрали гетьманці
Та й самі ж бо ми в ямці».
Ой лети, лети,
Чорная галко,
Та й на Січ рибу їсти.
Ой принеси, принеси.
Чорная галко,
Від кошового вісті.
«Та вже ж мені не літати
На Січ рибу їсти,
Ой вже ж мені не носити
Від кошового вісті!»