Мала бабонька чотири доньки,
Чотири доньки красной уроди.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Первую дала за хлібовчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Другую дала за медовчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Третюю дала за рибовчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Четверту дала за дударчика,
За молодого, за хорошого.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Перший зять їде.
— А хто ж там їде?
— Хлібовчик їде.
— А що він везе?
— Віз хліба везе:
Батькові бохонець, матері другий,
А дитинятам по бохонятам,
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Другий зять їде.
— А хто ж там їде?
— Медовчик їде.
А що ж він везе?
— Віз меду везе:
Батькові пластир, матері другий,
А дитинятам по пластирцятам.
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Третій зять їде.
— А хто ж там їде?
— Рибовчик їде.
— А що ж він везе?
— Віз риби везе:
Батькові щупак, матері шуляк,
А дитинятам по щупенятам,
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Четвертий зять їде.
— А хто ж там їде?
— Дударчик їде.
— А що ж він везе?
— Віз дудок везе:
Батькові дуду, матері другу,
А дитинятам по дудченятам,
По оттіцененьким,
По невеличеньким.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!

Стали дитинята в дудченята грати,
Стала мамочка до тата сміяти.
Потіхо моя,
Хороша ж моя!