Казав, казав чабан дівці:
— Спечи коржа, займу вівці.
— Ой ти брешеш, ти обманеш,
Коржа з’їси і не займеш.
— Ой ти брешеш, ти обманеш,
Коржа з’їси і не займеш.

Ой там, ой там за горою,
Сам не знаю, за котрою,
Ой казала приходити,
Сам не знаю, що робити.
Ой казала приходити,
Сам не знаю, що робити.

Ти ж з мене сміялася,
Ти ж мені попалася.
Тепер свою біду бачу,
Ти смієшся, а я плачу.
Тепер свою біду бачу,
Ти смієшся, а я плачу.

Ой чабане, чабане,
Покинь вівці пасти.
— Не покину, доки згину,
Бо навчуся красти.
— Не покину, доки згину,
Бо навчуся красти.