Йшла дівчина лужками, гой, лужками, лужками,
Махаючи ручками, гейя-гоя-гой!

Стрітив її парубок, гой, парубок, парубок:
— Даруй, дівко, свій вінок, гейя-гоя-гой!

— Не дарую свій вінець, гой, свій вінець, свій вінець,
Бо ти з пекла огненець, гейя-гоя-гой!

— По чому-сь ня познала, гой? — По тобі, по тобі,
По чортовській особі, гейя-гоя-гой!

Узяв її та й поніс, гой, та й поніс, та й поніс
Понад гори, понад ліс, гейя-гоя-гой!

— Не неси ня понад ліс, гой, понад ліс, понад ліс,
Бо у лісі сидить біс, гейя-гоя-гой!

А неси ня над село, гой, над село, над село,
Бо там гудуть весело, гейя-гоя-гой!

Поніс її над пекло, гой, над пекло, над пекло,
Ой боже мій, як тут тепло, гейя-гоя-гой!

Поклав її на столець, гой, на столець, на столець
Та налляв їй погарець, гейя-гоя-гой!

Як вона той упила, гой, упила, упила —
Долі ручки спустила, гейя-гоя-гой!

А як другий упила, гой, упила й упила,
Почорніла, як земля, гейя-гоя-гой!

А як третій упила, гой, упила й упила,
То всю правду вповіла, гейя-гоя-гой!

Сімох дітей згубила, гой, згубила, згубила,
Та все дівков ходила, гейя-гоя-гой!

Звідать її мамочка, гой, мамочка, мамочка:
— Де ти була, донечко? Гейя-гоя-гой!

— Жито-м жала, мамочко, гой, мамочко, мамочко,
— Що ти дали, донечко? Гейя-гоя-гой!

— Три золоті, мамочко, гой, мамочко, мамочко.
— Що-с купила, донечко? Гейя-гоя-гой!

— Гуслі-м вела, мамочко, гой, мамочко, мамочко.
— Як ти гули, донечко? Гейя-гоя-гой!

— «Гопа-цупа», мамочко, гой, мамочко, мамочко.
— Як іграли, донечко? Гейя-гоя-гой!

— «Трика-річки», мамочко, гой, мамочко, мамочко,
«Трика-річки», мамочко, гейя-гоя-гой!