Да не буду журиться,
Да нехай у петрівку,
Да заберу дітей в торбу,
Да пойду у мандрівку.
Да пойду на дорогу,
Да помолюся богу,
Да зійду я на могилу,
Да розв’яжу торбину,
Да розпущу свої діти
Да на всю Україну.
Діти будуть селитися,
А я буду дивитися,
Діти будуть розживаться,
А я буду утішаться,
Що й у мене діти, діти:
Що два сини оре,
А чотири молотять,
А дванадцять дочок маю
Да за постать заходять,
А два сини годую —
У солдати готую.
А вже мене сі солдати
Ізсушили, ізв’ялили,
З ніжок ізвалили.