А ще сонце не заходе,
По й улиці бугай ходе;
Шатається, мотається,
До дівчини питається.
А дівчина кріпко вснула
І воріточка замкнула.
А наш бугай смілий був
Й воріточка одімкнув.

Ой бугає, та бугає,
Та яке ж ти лидаще,
Ведуть тебе до пана,
Сам не знаєш, за що.

Отоді я буду знать,
Як начнуть мене картать:
І на ручкі, і на ніжкі
Бізденежкі надівать...

На дорозі стояла,
Пеленою махала:
Сюди, сюди, чумакі, —
Дешевої рибки:

Багатому на п’ятак,
А вбогому хоч і так.
Мати дочку питає:
— Чом хвартух не стікає?

— Кукурузу сиру їла,
Кукуруза й набубніла.
— Було б, доню, затопить,
Кукурузу ізварить.

— Я варила, парила,
І пар її не береть,
І Бог здоров’я не даєть.