А мій милий чорнобривий узувається,
Я б його зачепила — не ’бзивається.

Я б його зачепила, я б його спросила...
— Цить мила, не сварись, рибка придушилась!

Придушилась рибка в морі, придушилися лини,
Він по рибку не пішов, тільки пішов до куми.

Приходжу я до куми та й стала гукати:
— Іди, милий чорнобривий, рибоньку щиняти.

А кума почула та й на постіль впала,
А мій милий руки ломить: «Вже й кума пропала!»

Приходить додому, став мене благати:
— Ходи, мила, чорнобрива, куму рятувати!

— Чорти тебе хай візьмуть з твоєю кумою,
Нехай вона нині і вмре — не піду ногою.

Нехай вона нині і вмре, нехай поховають,
На похорон не піду — будто я не знаю.

На похорон не піду — будто би не чую
Не одну я ніченьку без тебе ночую.