А в середу рано
Кіннота прибула.
Де вікна вибиті —
Там кватира була.
Прийшли до читальні —
Зачали ламати,
Зачали із стінів
Портрети скидати.
Скинули Шевченка
І Івана Франка,
З вікон не лишили
Ні одного рамка.
Стіни попороли,
Шафи поламали.
Українські книжки
В болоті топтали.
А в неділю рано
Всі дзвони дзвонили,
Українські хлопці
Овес молотили.
Одні машинами,
А другі ціпами,
Треті пуцували
Всі коні щітками.
Оден кричить: «Мамо!»
Другий кричить: «Тату!
Що будем робити —
Розшивають хату?»
А мати в коморі,
Руки заломила:
«Ой боже мій, боже,
Що буду робила!»
В однім куті жито,
А в другім пшениця, —
Все то є зіллято,
Нафтов і черницев.
Подерли перину,
Українську блузку,
На то висипано
Огірки, капусту.
Ми на то співали,
Шоби люди знали,
Як в тридцєтім році
Були фасували.
Ми будем співати,
Будем пам’ятати,
Будем шляхтиченькам
Буки віддавати.